Paroisse catholique ukrainienne St. Michel
Українська греко-католицька церква Св. Михаїла
Історія парафії Св. Михаїла у Монреалі
Першими українськими поселенцями у Монреалі були Іван і Степан Тюхтії, хоч вони довго тут і не затрималися.
На постійне проживання в місті оселився у 1902 році 21-літній Йосиф Созанський, який прожив тут усе життя аж до 1970 р.
Перші Служби Божі у візантійському обряді відправили в церкві Отців-Облатів отці Василіяни: о. Созонт Дидик, о. Антін Строцький та о. Платонід Філяс. Вони перебували у Монреалі кілька днів, від 23 жовтня 1902 р.
Українці міста згуртувалися у товаристві «Русинів Самопоміч» і впродовж 1907–1909 рр. запрошували священників із Вінніпегу та околиць.
Освіта і перші громади
З 1909 р. у Монреальській Великій семінарії навчалися українські богослови. Студенти Орест Кузів і Василь Ладика (майбутній єпископ) викладали катехизм українським дітям у дільниці Пойнт-Сен-Шарль. Там згодом була заснована перша українська денна школа у Монреалі.
Особливою подією став приїзд до Монреалю, з нагоди Світового Євхаристійного Конгресу, львівського митрополита Кир Андрея Шептицького. Саме він підготував ґрунт для заснування першої української парафії в місті.
На початку літа 1911 року відбулися перші збори для заснування парафії. А вже на других зборах був присутній перший парох о. д-р Кирило Єремій, тоді ж було зібрано понад 500 доларів на будівництво храму.
Після від’їзду о. д-ра Єремії (червень 1912 р.) парохами були:
- о. д-р Адоній Сабурен,
- о. Артур Демаре (закупив п’ять земельних ділянок на розі вулиць Ібервіль та Гошелага під будову церкви),
- о. д-р Амбросій Радкевич,
- о. д-р Іван Перепелиця (у 1913 р. заснував товариство «Просвіта» ім. Т. Шевченка в Пойнт-Сен-Шарлі).
Будівництво храму
Будівництво розпочалося у 1916 р. за пароха о. д-ра Амбросія Радкевича. Це були важкі роки Першої світової війни:
- 60 українських родин було інтерновано до Спірит Лейк,
- понад 1500 чоловіків забрали як військовополонених (як підданих Австрії).
- У тих складних обставинах вдалося збудувати лише резиденцію та підвал храму.
На Великдень 1917 р. відбулося урочисте відкриття церкви та перша Літургія у власному приміщенні.
У 1925 р. до Монреалю прибули сестри-служебниці, які перебрали ведення школи. Того ж року, 9 березня 1925 р., група парафіян потайки заснувала «Братство Православної Церкви», що згодом започаткувало українську православну парафію Св. Софії у Монреалі.
Розвиток і випробування
За о. Михайла Григорчука (за підтримки о. Йосафата Жана) парафія отримала ділянку на католицькому цвинтарі Нотр-Дам-де-Неж, де й сьогодні ховають українців-католиків. Тут щороку відбуваються Зеленосвяточні процесії та поминки.
У 1929 – 1930 рр. парафія побудувала дім із залею. Але з початком Великої депресії опинилася у важкому становищі, маючи борг 35 000 дол. та загрозу втратити храм.
27 липня 1932 р. почався Василіанський період. Першим василіанським парохом був о. Йосафат Тимочко (1932–1940 рр.). Йому вдалося зменшити борг на 14 000 дол. та придбати землю (640 акрів) з озером і будівлями. У липні 1939 р. там відбувся перший дитячий табір парафії.
Протягом наступних років парафію очолювали:
- о. Йосафат Жан,
- о. Павло Гевка,
- знову о. Тимочко.
Вони продовжували зменшувати борг і готували кошти на закінчення будівництва.
У 1946–1947 рр. парохом був о. Севастіян Шевчук, який активно опікувався молоддю.
У 1948 р. повернувся о. Тимочко. Завдяки новим емігрантам церква зросла. Допомагали також о. д-р Іриней Назарко і о. Мирон Дацюк. До 1952 р. було збудовано нове приміщення на оселі «Україна» (вартістю 14 800 дол.), а також зібрано понад 60 000 дол. на спорудження нового храму. Проте здійснити перебудову судилося вже священникам-немонахам.
Нова доба
У 1953–1954 рр. парох о. Миколай Кушнірик провів перебудову храму.
26 вересня 1954 р. церкву освятив Кир Ісидор Борецький. До 1957 р. було завершено розписи храму та встановлено різьблений іконостас (автори – Богдан Білошевський і Альфред Шройдер).
У 1966 р. парафія відсвяткувала 50-літній ювілей храму (святкові імпрези, видання «Золотої книги пам’яті»).
1 червня 1969 р. адміністратором із правами пароха став о. д-р Ігор Мончак, який очолював парафію найдовше – до осені 1990 р. Під його проводом:
- було сплачено всі борги,
- Як професор Католицького університету в Римі, о. д-р Мончак заснував у Монреалі філію університету, де у конференційній залі парафії читав лекції з богослов’я та церковної історії. Його доповнював д-р Юрій Левицький (мовознавчі теми).
Восени 1990 р. єпископ перевів о. Мончака до Оттави. Новим парохом став молодий священник о. Іван Чировський.
1 червня 1993 р. провід парафії перебрав о. Петро Двірник (одружений священник, новоприбулий з України). У березні 1996 р. його призначено деканом Монреальського деканату.
Підсумок
Парафія Архистратига Михаїла у Монреалі, засновником якої справедливо вважають великого митрополита Андрея Шептицького, є матірною парафією всіх українських поселенців у місті та його околицях. Вона існує на славу всемогутнього Бога і для спасіння наших душ.
- зібрано 315 тис. дол. готівки,
- врятовано оселю «Україна»,
- проведено ремонт даху, стін, лавок, вікон і дверей,
- художник М. Денисенко розмалював запрестольну стіну.
