Paroisse catholique ukrainienne St. Michel
Українська греко-католицька церква Св. Михаїла

Ласкаво просимо на новий сайт

• Перші українські поселенці у Монреаль були Іван і Степан Тюхтії, хоч вони довго тут і не затримались.

• На постійний побут поселився у 1902-му році 21-літній Йосиф Созанський і прожив тут все своє життя до 1970 р. Перші служби Божі в українсько-візантійському обряді відправили в церкві Обелятів перші отці Василіани: о.Созонт Дидик, о.Антін Строцький і о.Платонід Філяс. Вони були у місті проїздом на кілька днів від 23.10.1902р. Українці Монреалю згуртувались у “Товариство Русинів Самопоміч” і у 1907-09рр. запрошували отців з Вінніпегу та інших околиць.

 

• З 1909р. у монреальській Великій Семінарії вивчали богослов'я українські студенти. Тодішні суденти богослов'я Орест Кузів і Василь Ладика (пізніший єпископ) навчали катехизму українських дітей у дільниці Пойнт-Сен-Шарль, де згодом була заснована перша Українська школа повного дня у Монреалі. 

 

• Своїм приїздом до Монреалю, з нагоди світового Євхаристійного Конгресу, львівський митрополит Кир Андрей Шептицький підготував грунт для заснування в цьому місті першої української парафії. На початку літа 1911 року відбулися перші збори для заснування парафії. На других зборах був присутній перший парох о. д-р Кирило Єремій і було зібрано понад 500 дол. на будівництво. По від'їзді о. д-ра Єремії в червні 1912р, парохами були: о. д-р Адоній Сабурен, о.Артур Демаре, зусиллями якого були закуплені 5 земельних ділянок на розі вулиць Ібервіль та Гошеляга під будову церкви, о. д-р Амбросій Радкевицч і о. д-р Іван Перепелиця, що у 1913р. на противагу радикалам заснував товариство “Просвіта” ім Т.Г.Шевченка у дільниці Пойнт-Сент-Чарлз.

 

• Будівництво розпочалось у 1916р. за о. д-ра Амбросія Радкевича. Це був важкий час першої світової війни. Шістдесят українських родин було інтерновано до Спирит Лейк разом із малими дітьми, а 1500 чоловіків забрали як військово-полонених, оскільки вони були громадянами Австрії. У таких обставинах збудували тільки резиденцію та пивницю церкви. На Великдень у 1917р. відбулося урочисте відкриття церкви і відправлення першої служби Божої у власному приміщенні. У 1925р. прибули до Монреалю сестри служебниці, які перебрали ведення школи, що була створена раніше в дільниці Пойнт-Сен-Шарль. 9 березня 1925р. 14 парафіян потайки заснували “Братство Православної Церкви”, що дало почин до створення української православної парафії св.Софії у Монреалі. 

 

• За о.Михайла Григорчука при допомозі о.Йосафата Жана парафія дістала у користування частину католицького цвинтаря Нотре-Дам-де-Неж, де тепер хоронять українців-католиків з усіх парафій Монреалю і щорічно відбуваються Зелено-святочні процесії і поминки під проводом усього греко-католицького священства та за участю прицерковних та молодечих організацій. За о. М.Григорійчука парафія на позичені гроші побудувала в 1929-1930рр. дім із залею. Але з початком великої економічної кризи (депресії) потрапила у дуже скрутне економічне становище, маючи 35000 дол. заборгованості. Нависла загроза втрати церкви.

• 27 липня 1932р. почався Василіанський період в історії церкви. Щоб вийти із скрути церква перейшла під заряд отців Василіан і дістала першого василіанського пароха о.Йосафата Тимочка, що був парохом тут до 1940р. Йому вдалося зменшити борг церкви на 14000 дол. Було куплено за 6500дол. 640акрів землі з озером і маленьким озерцем і кількома відпочинковими кабінами. Там за один рік великим зусиллям отців і ревній співпраці людей вибудували великий дім для дітей з їдальнею і кухнею і спальнями нагорі. У липні 1939 там відбувся перший табір для дітей з парафії. Від урядів та різних французьких і англійських установ о.Тимочко дістав аж 10 дол. допомоги.

• На протязі наступних шести років парафію по два роки очолювали о.Йосафат Жан (француз за походженням і великий прихильник українців), о.Павло Гевка і знову о.Тимочко. Всі вони багато зробили для зменшення церковного боргу і о.Тимочко сплативши решту боргу, почав збирання грошей на закінчення будівництва.

 

• У 1946 і 1947 роках парохом був о.Севастіян Шевчук. Він багато опікувався молоддю, що прибувала на роботу у канадські родини: підшукував житло, відвідував їх, справляв для них Свят-вечерю, Свячене, тощо.

• У 1948р. знову повертається о. Тимочко. За рахунок нових емігрантів, церква дуже зросла і на допомогу приїхали о. д-р Іриней Назарко і о. Мирон Дацюк. До 1952р. парафія збудувала нове велике приміщення на оселі “Україна” для дітей коштом 14800 дол., зібрала 60000 дол. на побудову “справжньої” церкви. І хоч все було підготовлене, оо.Василіанам не судилось перебудувати церкву. 1 Листопада 1952р. парафію передано священникам-немонахам. Перебудову здійснював о.Миколай Кушнірик у 1953-1954рр. 26 Вересня 1954р. її посвятив Кир Ісидор Борецький. До 1957р. церкву розмальовано і встановлено різьблений іконостас роботи Богдана Білошевського і Альфреда Шройдера.

• У 1966р. парафія урочисто відсвяткувала 50-літній ювілей храму спеціальними імпрезами та виданням “Золотої” книги пам”яті. З 1 червня 1969р. адміністратором з правами пароха став колишній парафіянин о.д-р Ігор Мончак. Він найдовше управляв парафією, до осені 1990р. Він був добрим адміністратором і ощадним господарем. Під його керівництвом парафія сплатила борги і придбала 315 тис. дол. готівки. Зусиллям о. д-ра Мончака треба завдячувати, що вдалось врятувати оселю “Україна”, коли виявилось, що легальний бік її надбання не був завершений до кінця і постала загроза її втрати. Багато зусилль і коштів потребували направи даху і стін. Оновлювались лавки, вікна і двері, що теж потребувало видатків. Митець М. Денисенко помалював запрестольну стіну. 

 

• Будучи професором Католицького університету у Римі, о. д-р Мончак на доручення патріарха Йосифа зорганізував у Монреалі філію цього університету та у конференційній залі нашої парафії читав лекції на теми богословські та церковної історії. Його доповнював д-р. Юрій Левицький викладами на мовні теми. Осінню 1990р. єпископ перевів о. д-р. Мончака до Отави. Парохом нашої церкви було назначено молодого нововисвяченого жонатого священника о. Ігоря Чировського. З 1 червня 1993р. провід парафії перебрав молодий жонатий священик, новоприбулий із України, о. Петро Двірник, якого в березні 1996р. призначено деканом Монреальського деканату.

 

• Парафія св. Архистратига Михаїла у Монреалі, засновником якої справедливо вважати великого митрополита Андрея Шептицького, є матірною парафією всіх українських поселенців у цьому місті і його околицях, існує для спасення наших душ і на славу всемогутнього Бога.